Згідно зі статтею 76 КЗпП України щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
1) за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;
2) за особливий характер праці;
3) в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.
Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Щорічні додаткові відпустки, передбачені ст. 7 і ст. 8 Закону України «Про відпустки», надають понад тривалість основної відпустки за однією з підстав, обраною працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлює Кабінет Міністрів України.
Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Звертаємо увагу, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»:
- не передбачає повноважень керівника обмежити кількість днів додаткових відпусток, (на відміну від кількості днів щорічної основної відпустки);
- не містить норми про припинення дії колективних договорів;
- не встановлює про заборону надання щорічних додаткових відпусток.
Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці у своєму роз’ясненні(https://smu.dsp.gov.ua/news/inspektor-pratsi-nadala-roz-iasnennia-shchodo-oformlennia-dodatkovoi-vidpustky-pid-chas-voiennoho-stanu/) наголошує на тому, що «можливість оформлення протягом періоду воєнного стану щорічних додаткових, соціальних, навчальних та інших відпусток тривалістю та на умовах, визначених законодавством про відпустки, не обмежується Законом № 2136-ІХ. Таким чином, під час воєнного стану працівник має право оформити додаткову відпустку. При цьому це не залежить від того, чи скористався під час воєнного стану працівник правом на основну щорічну відпустку».
Відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки (як основної, так і додаткової).
